ПОНАЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і ПОНАЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, док. Причепитися до чого-небудь у багатьох місцях (про багато чогось). На лузі трави та квіти нахилялися вниз під вагою роси, що поначіплялася до їх листочків (Фр., III, 1950, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 156.

Поначіплюватися, люємося, єтеся, гл. Вцѣпиться, прицѣпиться (о многихъ). Як поначіплювались їй і в плахту, і в намітку грішнії душі, щоб і собі з того пекла вибраться. ЗОЮР. І. 308.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 310.