ПОНАХО́ДИТИ ¹, имо, ите, док. Прийти куди-небудь (про багатьох). — Що це за люди і чого вони понаходили сюди? — спиталася Христя. — Це з слободи по ділу (Мирний, III, 1954, 308); До нас понаходили шофери, поприбивалося кілька місцевих мисливців (Вишня, II, 1956, 407).

ПОНАХО́ДИТИ², джу, диш, док., перех. Те саме, що познахо́дити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 155.

Понаходити, джу, диш, гл.

1) Найти, разыскать (во множествѣ).

2) Сойтись, прійти (о многихъ). З запорожжя понаходило таки чимало братчиків січовиків. Стор. МПр. 60.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 309.