ПОНАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Наховати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Під однією діжкою два куски сала знайшла, під другою — пшона вузлик, — мабуть, невісточка понаховувала, щоб до матері однести (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 155.

Понаховувати, вую, єш, гл. То-же, что и наховати, но во множествѣ. Під однією діжкою два куски сала знайшла, під другою — пшона вузлик, — мабуть невісточка понаховувала, щоб до матері однести. Пирят. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 309.