ПОНАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, док., перех. Наточити багато чого-небудь; понагострювати.

ПОНАТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, док., перех. Наточити чого-небудь (про багатьох); наточити чогось різного або у різні посудини. Понаточувати з бочок меду; Понаточувала повні відра вина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 154.

Понаточувати, чую, єш, гл. То-же, что и наточити, но во множествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 309.