ПОНАТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, док.

1. перех. і неперех. Натоптати, наслідити дуже, у багатьох місцях.

2. перех.. розм. Щільно напхати чим-небудь багато чогось.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 154.

Понатоптувати, тую, єш, гл.

1) Натоптать (ногами грязь во многихъ мѣстахъ).

2) Набить плотно (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 309.