ПОНАСУВА́ТИСЯ ¹, а́ється і ПОНАСО́ВУВАТИСЯ, ується, док. Насунутися на що-небудь (про якусь кількість чогось). Брови на очі йому понасовувались (Сл. Гр.).

ПОНАСУВА́ТИСЯ², а́ються, док. Рухаючись, наблизитися (про багато чого-небудь).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 154.

Понасуватися, ва́ємося, єтеся, гл. Насунуться, надвинуться (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 309.