ПОНАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док. Насмітити в багатьох місцях. Бач, як дітвора понасмічувала (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 153.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОНАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док. Насмітити в багатьох місцях. Бач, як дітвора понасмічувала (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 153.
Понасмічувати, чую, єш, гл. Насорить (во множествѣ). Бач, як дітвора по насмічувала. Звенигор. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 308.