ПОНАРЯ́ДЖУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до понаря́джувати. Ось і пішоходом ідуть.. І такі всі понаряджувані (Тесл., З книги життя, 1949, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 152.