ПОНАПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Напекти багато чого-небудь. Родички Моссаковського понапікали й понаварювали й ждали гостей (Н.-Лев., III, 1956, 81); Може, дехто вже й паляниць з крупчатки понапікав (Головко, II, 1957, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 151.

Понапікати, ка́ю, єш, гл. Напечь. Всього понапинано. Мнж. 130. Вона заходилась, понапікала хліба. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 306.