ПОНАПОВЗА́ТИ, а́є, док.

1. Наповзти куди-небудь у великій кількості (про плазунів, комах і т. ін.).

2. Сповзти, зсунутися на що-небудь (про багато чогось).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 151.