ПОНАПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Наплодити багатьох. Дітей понаплоджували, а годувати нічим (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 151.

Понаплоджувати, джую, єш, гл. Наплодить (во множествѣ). Дітей понаплоджували, а годувати нічим. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 307.