ПОНАМІ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понаміта́ти; // понамі́тано, безос. присудк. сл. Рогіз сухий стирчить із льоду, а біля нього — понамітано білі шапки (Гуц., З горіха.., 1967, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 150.