ПОНАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Намовити багатьох. Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков’янку вкрасти (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 150.

Понамовляти, ля́ю, єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков’янку вкрасти. Чуб. V. 1085.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 306.