ПОНАМЕРЗА́ТИ, а́є, док. Утворившись від морозу, нагромадитись у багатьох місцях (про паморозь, лід і т. ін.). На деревах понамерзала ожеледь (Вол., Місячне срібло, 1961, 336); Під берегами вже понамерзала крига (Шиян, Партиз. край, 1946, 24); // безос. Після ожеледі на деревах понамерзало на палець льоду (Гуц., З горіха.., 1967, 197); // Покритися памороззю, льодом і т. ін. (про багато чого-небудь, у багатьох місцях). Понамерзали хлопцям вуси… (Воскр., І всерйоз.., 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 149.