ПОНАМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Намазати що-небудь (про багатьох); намазати багато чогось.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 149.

Понамазувати, зую, єш, гл. Намазать (во множествѣ). Тими ягодами понамазуй очки (у вуллях). Чуб. І. Понамазував підошви смолою. Чуб. II. 604.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 305.