ПОНАЛИПА́ТИ, а́є, док. Прилипнути у великій кількості, в багатьох місцях. Ледво-не-ледво [ледве-не-ледве] наклонив його Тоньо, щоб хоч при березі обмився з піску, що поналипав на ньому (Фр., III, 1950, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 149.