ПОНАКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Накутати що-небудь (про багатьох); накутати багато чогось. Ото під стіною запишалися дві молодиці.. Огрядні, тілисті, одежі на себе понакутували, наче на полюс зібралися (Кучер, Трудна любов, 1960, 451).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 148.