ПОНАКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понакрива́ти. На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Л. Укр., III, 1952, 44); Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп’яними й з кори, стояло серед гайка (Гр., II, 1963, 330); На причілку в холодку, під високими черешнями, були понакривані столи для духовенства та значніших парафіян-господарів (Н.-Лев., III, 1956, 8); // понакри́вано, безос. присудк. сл. Відчиняйте, люди, двері, Понакривано столи!.. Посідали комбайнери, Трактористи почали (Ус., Листя.., 1956, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 148.