ПОНАКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Наклеїти багато чого-небудь. — Та це [лозунги над іконами] моя школярка понамальовувала і понаклеювала, — пояснює, ніби соромлячись, господиня хати (Ірчан, II, 1958, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 147.