ПОНАКЛА́ДЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до понакла́сти; // понакла́дено, безос. присудк. сл. Всі гудзики тужурки були розстебнуті, а в трьох кишенях понакладено всього стільки, що вони випиралися, як торби (Ле, Право.., 1957, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 147.