ПОНАЗБИ́РУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поназби́рувати. Добродушний жандарм справляє на Івана враження купи залізяччя, поназбируваного звідусюди і паленого на повільному вогні (Кол., Терен.., 1959, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 146.