ПОНАДРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Надрубати багато чого-небудь. Кілочки понадрубувати треба, бо дуже довгі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 145.

Понадрубувати, бую, єш, гл. Надрубить (во множествѣ). Кілочки понадрубувати треба, бо дуже довгі. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 304.