ПОНАДВО́РІ, присл., рідко. По подвір’ю. Ото-то ж і є бабина Терещишина хата..; скрізь понадворі трава, тільки стежечка манісінька до воріт (Дн. Чайка, Тв., 1960, 23); Бігав [Антосьо] собі понадворі та батогом вихльостував — ще й рад був, бо не приганяли до книжки (Свидн., Люборацькі, 1955, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 143.