ПОНАВИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вишукати багато чого-небудь. Було то якось по зелених святах. Ми вже до того часу понавишукували по лісах цілі купи вівертів [повалених дерев] (Фр., І, 1955, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 141.