ПОНАБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Побудувати багато чого-небудь, у різних місцях. В глухих лісах.. цивілізована біла людина.. понабудовувала менші й більші фортеці (Ірчан, II, 1958, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 141.

Понабудовувати, вую, єш, гл. Настроить (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 301.