ПОМІ́ЩИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до помі́щик. Ми пам’ятаємо, що Пушкін належав до поміщицького класу і що цим пояснюється багато протиріч у його світогляді. Але великий він тим, що умів підноситися над своїм класом (Рильський, X, 1962, 21); Поміщицька родина; // Належний поміщикові, поміщикам. Терентій недолюблював пана і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми (Стельмах, І, 1962, 461); Друга [частина села] — Ставище — розкидалась понад ставком навпроти тодішнього поміщицького парку та винокурні (Крот., Сини.., 1948, 13); // Який працює у поміщика, обслуговує його. Дід Сазон Хомутенко наймитував у поміщика Бразуля і при цьому проявив деяке революційне ставлення до степового вампіра-магната, а саме у 1905 році під час селянського заколоту тріснув у пику поміщицького управителя Санька так, що того водою одливали (Тют., Вир, 1964, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 130.