ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Л, Укр., V, 1956, 81); Тридцять дві комсомолки, мої щирі подруги, надійні помічниці, — завзятий веселий бойовий колектив (Хлібороб Укр., 4, 1969, 12); Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію — спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (Жур., Вечір.., 1958, 207); Преса на чолі з «Правдою» є бойовою помічницею партії у боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму (Ком. Укр., 5, 1962, 31); Давно вже занедужала помічниця начальниці, довго слабувала та оце недавнечко й померла (Н.-Лев., IV, 1956, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 128.