ПОМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., перех. і без додатка.
1. Місити якийсь час.
2. на що, перен. Б’ючи або стискаючи, перетворити кого-, що-небудь на місиво. Удвох надрали [горобенят] ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі — поскручувавши голови, били герлигами… помісили чисто на гамуз! (Мирний, II, 1954, 58); Справді, ударся дараба передом — її би розкололо надвоє, а все, що на ній, помісили би.. на кашу (Хотк., II, 1966, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 126.