ПОМІРКО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. помірко́ваний. Холодна, рівна поміркованість не була властива його палкій, нервовій вдачі (Н.-Лев., VII, 1966, 111); Зоотехнік Івашкевич завжди відзначався діловитою поміркованістю, обережністю в розрахунках (Оров., Зел. повінь, 1961, 46); Поява каштеляна, відомого своїми звитягами й поміркованістю в польсько-московській війні, ще більше піднесла войовничий настрій серед командирів (Ле, Наливайко, 1957, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 124.