ПОМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док.

1. розм. Перетворитися на щось інше. На все була своя пора, І завжди так воно робилось, Що те бере земля сира, А те в нікчемність помінилось (Щог., Поезії, 1958, 377).

2. діал. Пообіцяти. [Олеся:] Це вже ви мені розказували, як дід помінилися дати за матір’ю придане (Кроп., II, 1958, 300); Ніхто нічого не сказав.. Один тільки рудий Гарасим помінився дещо розказати, якщо йому дадуть на чвертку (Гр., Без хліба, 1958, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 124.

Помінитися, ню́ся, нишся, гл. Дать обѣщаніе, пообѣщать, обязаться. (Гроші) до церкви помінилась на молебінь однести. О. 1861. VI. 73. Я помінилася поставити свічку за сорок копійок. Харьк. Помінивсь дочку за мене дати. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 296.