ПОМІНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., діал.

1. Пообіцяти. Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п’ятку (Март., Тв., 1954, 182).

2. Загадати. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 124.

Помінити, ню́, ни́ш, гл.

1) Обѣщать. Та вна мені помінила подарунок дати. ЕЗ. V. 146.

2) Загадать. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила. О. 1861. XI. Св. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 296.