ПОМПО́Н, а, ч. Вигот. з ниток, хутра і т. ін. круглої форми прикраса для одягу, взуття тощо. На ній коротенька біла сукеночка і жовті нові капчики з помпонами (Коцюб., І, 1955, 420); На голові в нього була яскраво-червона шапка з помпоном (Ю. Янов., II, 1954, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 135.