ПОМОЧИ́ТИСЯ, мочу́ся, мо́чишся, док., розм. Те саме, що намо́кнути. Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились (Котл., І, 1952, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 135.

Помочитися, чу́ся, чишся, гл. Помокнуть, смокнуть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 300.