ПОМОСТИ́ТИСЯ, мощу́ся, мо́стишся, док.
1. Док. до мости́тися 1. Помостилася [Христя] на лаві, загасила світло й собі лягла (Мирний, III, 1954, 80); Спати помостилися [Какора і Сивоок] на торзі (Загреб., Диво, 1968, 176).
2. Влаштувати, звити собі гніздо (про птахів). Чорногуз помостився на клуні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 135.