ПОМО́РХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Те саме, що помо́рщитися. Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужно, а лице вже поморхло (Н.-Лев., І, 1956, 410).

2. Втратити пружність, життєздатність (про все або багато чого-небудь). Замовкне серце в старого Ісен-Джана, поморхнуть спустілі жили… (Ле, Міжгір’я, 1953, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 134.

Поморхнути, ну, неш, гл. Сморщиться. А на вроду який? увесь поморх, а ходи, а мова яка! Г. Барв. 85. Гніздо своє мощу… на старих поморхлих дубах. О. 1862. VII. 48. Поморхнуть кавуни, як між огірками лежатимуть, — так і побрижжуться, як халява. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 299.