ПОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.
$ Поморо́чити го́лову кому — те саме, що Го́лову моро́чити якийсь час (див. моро́чити). [Xрапко:] А помороч голову, поки й в уставі знайдеш [статтю закону]; та ще попотверди, щоб запам’ятати й не помилитися (Мирний, V, 1955, 125); — Тут [у підручнику] усяка тобі задача — немов загадка: поморочиш голову, поки ладу добереш (Вас., І, 1959, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 134.