ПОМИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Помилува́ти один одного. Поцілуймося, Помилуймося, Хто кому рад (Чуб., IV, 1877, 239).
2. Милуватися один з одним якийсь час.
3. ким, чим, з кого — чого, на кого — що і без додатка. Милуватися ким-, чим-небудь якийсь час. Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть на улицю дихнути повітрям вільним, помилуватися світом ясним (Мирний, III, 1954, 258); Перед тим, як вийти на вулицю, вони постояли трохи у під’їзді, помилувалися чистотою засніженої досвітньої вулиці (Мур., Свіже повітря.., 1962, 124); Рідко хто пройде тут помилуватися з осіннього моря, що цілий час шумить непривітно й одноманітно (Мик., І, 1957, 116); — А тут помилуйтеся, які красунчики! — захоплено казав Бутаков, зупинившись над жовтенькими пухнастими пташенятами (Тулуб, В степу.., 1964, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 119.