ПОМИ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до поми́ї. Помийні зливки; // Признач. для помиїв. Запряжена гнідим з відділка, стоїть у дворі вона [бідарка], неподалік від помийної ями (Гончар, Тронка, 1963, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 118.

Помийний, а, е. Помойный. Помийне відро. Славяносерб. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 295.