ПОМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ПОМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою. — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б як-небудь та й годі! (Мирний, І, 1949, 360).
2. Застосовуючи фарби, різьблення, прикрасити що-небудь візерунками, надавши йому гарного нарядного вигляду. Оцей [чумак], що так за димом пильно стежить, Киває головою та мовчить, — Великий майстер ярма помережать (Рильський, II, 1946, 12).
3. перен. Густо вкрити яку-небудь поверхню лініями, плямами і т. ін., що нагадують мереживо. Греблі з тарасу помережили річку, неначе чорними шнурками або стяжками (Н.-Лев., І, 1956, 51); Перехресними рядками зелених сходів помережила землю ярина (Жур., Вел. розмова, 1955, 87); Мороз холодні вікна помережив (Рильський, І, 1960, 170); // Вкрити великою кількістю позначок, поміток, значків і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 116.