ПОМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помежува́ти. Технічні культури були обведені захисними рівчаками, грядки на городі помежовані стежками (Смолич, День.., 1950, 90); На рівнинах за селом розгортались густо помежовані поля (Гончар, І, 1954, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 115.