ПОМАРШИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Марширувати якийсь час.

2. жарт. Піти в якомусь напрямку, до когось. Вітя, рачкуючи, підвівся з колін і помарширував, похитуючись, до клуні (Вас., Вибр., 1954, 259); Поручник загорнувся знову у ковдру.. і заснув, а Швейк помарширував до Кіралігіди (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 114.