ПОМАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. Швидко, стрімко поїхати. Сани помайнували з гори; // Швидко, стрімко побігти. Незрячі про́зрять, а кривиє, Мов сарна з гаю, помайнують (Шевч., II, 1963, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 112.

Помайнувати, ну́ю, єш, гл. Понестись, помчаться. Мов сарна в гаю помайнують. Шевч. 629.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 292.