ПОМА́ЗУВАТИ ¹, ую, уєш, недок., перех., розм. Мазати (у 1 знач.) потроху, злегка або час від часу. — Феодосіє Карпівно! Будьте ласкаві, пиріжки помазуйте маслом, поки гарячі (Н.-Лев., IV, 1956, 59).

ПОМА́ЗУВАТИ², ую, уєш, недок., ПОМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док., перех. і без додатка, церк., заст. Здійснювати обряд помазання. Отож премудрий прозорливець, Поміркувавши, взяв єлей Та взяв од козлищ і свиней Того Саула здоровила І їм помазав во царя (Шевч., II, 1963, 405); Як на трон колись я злазив, Миром бог мене помазав І сказав: Прав! (Олесь, Вибр., 1958, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 111.

Помазувати, зую, єш, сов. в. помазати, жу, жеш, гл. Помазывать, помазать, намазывать, намазать. Тільки по губах помазав. Ном. Як помазав спину, аж шкура одстала. Чуб. V. 406.

2) Помазывать, помазать муромъ. Се я царя помазав на Сіоні. К. Псал.

3) Только сов. в. Запачкать. Чуб. V. 522. Ой обстели, мила, голубонько сива, китайкою двір, ой щоб не помазать дорогих сап’янців, золотих підків. Мет. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 292.