ПОМА́ДКА, и, ж. Сорт м’яких запашних цукерок. Він приніс би їй з міста різних помадок та чеколядок [шоколадок], а вона за те.. співала би йому що-небудь, декламувала (Мак., Вибр., 1954, 168); // Одна цукерка такого сорту. * У порівн. З коридора через розхилені двері виглянула Ориська: з розгубленими, заляканими очима, чистенька, вичепурена, як помадка на ялинку (Вільде, Б’є восьма, 1945, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 111.