ПОЛІЦЕЙМЕ́ЙСТЕР, а, ч., дорев. Те саме, що поліцме́йстер. Він [десятник] як крикне: «..До самого Поліцеймейстера доставлю!» (Мирний, V, 1955, 293); Начальник канцелярії оренбурзького губернатора попередив оренбурзького поліцеймейстера, що незабаром до Оренбурга мають прибути 67 політичних (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 420).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 84.