ПОЛІ́ТНИК¹, а, ч., розм., заст. Той, хто найнятий на літні роботи.

ПОЛІ́ТНИК², а, ч., діал. Полільник. Політники посовувались по буряках все далі та далі. Позад них визначались на чорній, як оксамит, землі рівненькі рядки буряків (Н.-Лев., II, 1956, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 82.

Політник, ка, м. Рабочій на лѣто. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 285.