ПОЛІТЕМІГРА́НТ, а, ч. Скорочення: політичний емігрант. Бойовим центром колишніх полонених та політемігрантів стала Російська комуністична група у Будапешті (Ком. Укр., 3, 1969, 83); [Анна-Марія] — дочка німецьких політемігрантів, які виїхали з Німеччини на початку 20-х років (Літ. Укр., 5. IX 1969, 4); Матеріальне становище політемігранта Драгоманова було надто скрутним (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 80.