ПОЛІ́ССЯ, я, с. Низька лісиста місцевість. Ти з Ленінських гір подивися, Ти пильно поглянь навкруги, — Чи бачиш туркменське полісся, Аралу шумкі береги? (Бажан, Роки, 1957, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 79.

Полісся, ся, с. Полѣсье. А в самого шістьсот уллів пасіки було. Аж на полісся було посилає. Г. Барв. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 284.

Полі́сся — історична територія на півночі України (у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київ­ській, частково Сумській облас­тях), перев. в басейні ріки При­п’ять.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 465.