ПОЛІСИНТЕТИ́ЧНИЙ, а, е: ∆ Полісинтети́чні мо́ви — мови, в яких синтаксичні зв’язки виражаються об’єднанням в одне морфологічне ціле головного члена словосполучення і залежних від нього членів. Інкорпоруючі полісинтетичні мови — мови, в яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об’єднуються в єдині складні комплекси, подібні до складних слів (Сл. лінгв. терм., 1957, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 78.