ПОЛІНО́М, а, ч. Алгебраїчний вираз, що становить собою алгебраїчну суму декількох одночленів; многочлен. Раціональна функція називається цілою або многочленом (поліномом), якщо при обчисленні її значень не має місця ділення на вираз, що містить у собі незалежні змінні (Курс мат. анал., II, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 76.